Почти десять лет прошло с тех пор, как я окончил курс подготовки миссионеров. Школа была переездная и раз в год устраивалась в различных городах России и Украины. На три месяца, в арендованное жилое помещение съезжались абитуриенты и учителя. В принципе, ничего эпохального в том совершенно нет. Собрались верующие, молодые люди, одни поопытней, другие в начатках, с благой целью проповеди евангелия. Были недоразумения, обиды, обличения, примирения, всего хватало. Прежде чем попасть в данное заведение, будущий студент добровольно подписывался под тем, что согласен на послушание лидерскому составу. А меры принимались, что бы характер плотской смирить. Сами понимаете, во что это могло выливаться. Помню одну кратковременную ситуацию, на которую никто особо внимания не обратил, да и сейчас вряд ли кто вспомнит. Но случай очень даже символичный и дает иллюстрацию ко многим отношениям среди верующих людей.
Около десяти студентов сидело за большим столом. Тетради, Библии, ручки, все наготове для проведения урока. Шел уже третий месяц обучения и мы уже успели друг другу надоесть. Перед нами сидел преподаватель, не по образование, но по рвению к христианскому служению. Пример целеустремленности и посвященности. Бескомпромиссный борец за правду Божью. Надо сказать, человек порядочный и не плохой, но человек. И прежде чем начать урок, он сказал:
- Вы не думайте, что мы вас не любим. Мы вас любим и делаем все, что бы вам помочь.
Хорошие слова. Но слово мало значимо. Оно к духу прилагается. Сказано это было такими интонациями, что детей только пугать. Нахмуренный лоб и тяжелый взгляд предвещал испытания, но не любовь.
Это в прошлом. Но и сегодня приходиться встречаться с любовью такого толка. Которая происходит не от силы духа, но от бессилия и усталости. Или от чего угодно, но только не от любви истинной. Недавно завязалась у меня беседа на сайте. Слава Богу! Разномыслию быть! Один из участников сказал коронную фразу :
– « Они просто нас не знают и хотят успокоить себя писульками… Мир вам.»
Может и писульки, но это сердце, как можно!? С таким пренебрежением и знакомиться нет желания. О каком мире идет речь, когда идет явное уничижение другого. Насмехательство и Богохульство. Может стоит нам вспомнить про христианскую терпимость и снисхождение к ближнему?
Евгений Дроздов,
Новый Буг, Украина
Мне 32 года. Около 10 лет назад уверовал в Спасителя и с помощью старших уехал из родного дома (Курская область) с целью распространения Евангелия в Украину. Здесь женился. Наплодил детей. Работаю столяром и стараюсь служить словом на небольшом собрании.
Прочитано 5052 раза. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Для детей : Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.
